Меню
Андрій Деркач
Народний депутат
України
На головну

Біографія

    arrow-twice
    arrow-twice

    Андрій Леонідович Деркач (19 серпня 1967, Дніпропетровськ) – український політик. Народний депутат України 3-8 скликань. Українець, одружений. Почесний громадянин міста Глухова.

    Біографія

    У 1984 році вступив до Харківського вищого військового командно-інженерного училища, яке закінчив в 1989 році зі спеціальністю «інженер-механік».

    З 1989 по 1990 рік проходив службу в Ракетних військах стратегічного призначення на ТРБ (технічній ракетній базі) Первомайської дивізії РВСП, ніс бойове чергування.

    У 1990-1993 роки – слухач Академії Міністерства безпеки Росії, юрист;

    Працював оперуповноваженим в Управлінні СБУ в Дніпропетровській області, заступником директора асоціації «Придніпров’я», яка займалася налагодженням кооперації підприємств єдиного технологічного циклу.

    З 1994 по 1996 рік був заступником керівника Контрольної служби президента України.

    З 1996 по 1997 рік – консультант президента України із зовнішньоекономічних питань.

    З 1997 по 1998 рік був першим помічником Прем’єр-міністра України.

    У 1998 році був обраний народним депутатом Верховної Ради України III скликання по мажоритарному округу (Глухівський, Путивльський, Кролевецький, Ямпільський, С.-Будський райони Сумщини), народний депутат України IV, V, VI, VII, VIII скликань.

    Під час Помаранчевої революції, створений за участю Андрія Деркача медіахолдинг, куди входить зокрема і Радіотелекомпанія «Ера», підтримав опозицію.

    З 2006 року – президент Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», генеральний директор державного концерну «Укратомпром».

    У 2010 році Священний Синод Російської Православної Церкви ввів Андрія Деркача до складу Міжсоборної присутності РПЦ. Брав участь у виборах Патріарха Кирила.

    З 2011 по 2013 роки очолював на громадських засадах групу радників Прем’єр-міністра України. Кандидат юридичних наук, доцент Київської Духовної академії і семінарії Української Православної Церкви.

    Політична діяльність

    Народний депутат України 3-го скликання (березень 1998-квітень 2002), виборчий округ № 159. На час виборів: перший помічник Прем’єр-міністра України. Одночасно – кандидат від блоку «Трудова Україна», №12 в списку.

    Народний депутат України 4-го скликання (квітень 2002-квітень 2006) від блоку «За єдину Україну», №11 в списку. Заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (червень 2002-квітень 2006).

    Народний депутат України 5-го скликання (квітень-листопад 2006) від СПУ, №9 в списку. Перший заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з липня 2006). Склав депутатські повноваження 2 листопада 2006.

    Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, №96 в списку. На час виборів: генеральний директор ДК «Укратомпром», безпартійний.

    Народний депутат України 7-го скликання з 2012 року (обраний по одномандатному виборчому округу № 159), член бюджетного комітету Верховної Ради.

    Народний депутат України 8-го скликання з 2014 року (обраний по одномандатному виборчому округу № 159), член бюджетного комітету Верховної Ради.

    20 лютого 2014 роки очолив групу з 12 депутатів, які ініціювали термінове засідання Верховної Ради для повернення парламентсько-президентської форми правління і прийняття Постанови щодо деескалації ситуації на вулиці.

    24 лютого 2014 року Верховна Рада проголосувала за скасування закону України “Про засади державної мовної політики”: в результаті рішення не було підтримане Главою ВРУ і не вступило в силу. Однак, єдиним нардепом, який виступив проти того голосування був Андрій Деркач. Він вийшов до трибуни і наголосив на необхідності відмови від популістських рішень і недопущення ескалації національного конфлікту в країні.

    В 2014 році ініціював створення та очолив Міжфракційне депутатське об’єднання “Парламентська республіка”, метою якого було законодавче забезпечення переходу до парламентської форми правління, розробки законодавчих та нормативно-правових актів щодо суттєвого збільшення прав і повноважень місцевих громад та здійснення соціально відповідальної регіональної політики.

    13 листопада 2015 року у Верховній Раді було створено міжфракційне депутатське об’єднання “На захист порушених конституційних прав громадян і проти політичних репресій «Заборонено забороняти», головою якого обрано Андрія Деркача. Метою об’єднання є виявлення, вивчення і запобігання випадків порушення конституційних прав українців.

    26 січня 2016 року ініціював створення тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради з питання порушення прав громадян. Основні завдання ТСК – «перевірка махінацій Міністерства фінансів з борговими зобов’язаннями України, розкрадання коштів Національного банку керівництвом НБУ на чолі з Валерією Гонтаревої».

    10 жовтня 2017 року подав до суду на прем’єр-міністра з-за навмисного затягування внесення кандидатури міністра охорони здоров’я на затвердження Верховної Ради: Кабмін не зробив жодної спроби призначити легітимного голову МОЗ, в результаті в.о. міністра підготувала «медичну реформу», що порушує конституційні права українців.

    Громадська діяльність

    З 1997 року очолює благодійний фонд екології та соціального захисту «Наше майбутнє». Президент Міжнародного фестивалю православного кіно «Покров». Почесний президент медіа-холдингу «Ера-медіа».

    У січні 2009 року був делегатом Помісного Собору Російської Православної Церкви від мирян Конотопської єпархії.

    З 27 липня 2009 по 23 жовтня 2014 року – член Міжсоборної присутності Російської православної церкви.

    Родина

    Одружений. Дружина – Терехова Оксана Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри культурології Київського національного університету культури і мистецтв.

    У сім’ї три дочки – Тетяна, Ксенія і Катерина – і два сина Григорій і Михайло.

    Відзнаки

    Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня. Також вищі церковні ордени – Святого Рівноапостольного князя Володимира, Преподобного Нестора-літописця, Святих Антонія і Феодосія Печерських, Святого Димитрія Ростовського, Святого Феодосія Чернігівського. Нагороджений державним орденом Італії «За заслуги перед Італійською Республікою» ступеня Командора.

    Літературна творчість

    Автор книги «Глухів – гетьманська столиця», «Україна-Росія: випробування дружбою», «Достатній ізоляціонізм», співавтор монографії: «Теперішнє, що нескінченно триває: Україна: чотири роки шляху».