Меню
Андрій Деркач
Народний депутат
України
Назад до переліку публікацій

У Кролевець прийшов “Ярослав”

Нове виробництво в Кролевці запрацювало на місці колишньої фабрики художнього ткацтва.
  • 12.12.2018
  • газета "Неделя"
2018

У Кролевці відкрилася швейна фабрика, на якій будуть працювати 300 людей.

СТВОРИЛИ З НУЛЯ

Нове виробництво в Кролевці запрацювало на місці колишньої фабрики художнього ткацтва. Тут з 1922 року випускали популярні в багатьох країнах махрові рушники, ткали рушники. Але в 90-і все прийшло в запустіння. Компанія «Ярослав» – одна з лідерів в Україні по виробництву текстилю – в минулому році викупила аварійну будівлю, і вже сьогодні там працює сто людей. Нещодавно відкрили фірмовий магазин, де на різний товар постійно бувають акції, знижки.

Директор кролевецької фабрики Яна Мордовцева, показуючи журналістам володіння, а це 4 тисячі квадратних метрів, говорить, що довелося практично все заново реконструювати і відбудовувати. Власне, при вході висять фотографії, де наочно показано «До» і «Після». Сьогодні на місці напівзруйнованих стін височить сучасна будівля з усіма умовами для персоналу: теплі санвузли, душові, обладнується їдальня, де будуть безкоштовно годувати робітників. Але найбільше вражає цех, де за швейними машинками сидять десятки жінок. Якщо чесно, то ми вже відвикли від таких масштабів.

Торгова марка «Ярослав», (а це ПП «Ярослав» в Києві, фабрика «Промінь» і Богуславська суконна фабрика в Київській області і Стеблівська прядильно-ткацька фабрика на Черкащині) спеціалізується на домашньому текстилі: постільній білизні, ковдрах, пледах, рушниках і ін. А в Кролевці займаються пошиттям білизняного трикотажу, халатів, піжам і робочого одягу. Наприклад, коли ми були в гостях на фабриці, то цех весь був закладений зимовими куртками для «Нової пошти» – якраз виконували велике замовлення для цієї компанії.

– У нас більш складне виробництво, ніж виготовлення постільної білизни. Робимо фігурний крій і шиємо різні речі, плановий випуск на місяць – до 50 тисяч одиниць товару, – розповідає директор, намагаючись просто пояснити журналістам специфіку.

Яна Мордовцева – теж швачка, але родом не з Кролевця. Напрацювала великий досвід на різних підприємствах легкої промисловості, наприклад, на Луганщині фабриці «Стиль», яку згодом викупила компанія «Глорія Джинс». Вона з тих, кого чотири роки тому назвали «переселенцями» через брак іншого слова, щоб позначити тисячі людей, які взяли важке рішення їхати з окупованих територій Донбасу. Діяльна Яна Вікторівна на життя не скаржиться, вона вся в турботах. Ми запитали про труднощі, з якими довелося зіткнутися в ролі директора. На що почули оптимістичну відповідь: «Якщо є бажання працювати, щось створювати – то ніяких труднощів бути не може!»

До слова, «Ярослав» як реліквію сьогодні зберігає верстати колишньої фабрики художнього ткацтва.

МІСТО ШВАЧОК

Перші пробні речі в Кролевці почали шити ще в вересні минулого року. Поки будувався новий цех, десяток-другий співробітників обкатував технології. Благо, з персоналом особливої ​​проблеми немає, адже в Кролевці чи не кожна третя жінка вчилася в місцевому училищі на швачку. Сьогодні на підприємстві працює вже близько сотні людей, найближчим часом візьмуть ще 60 фахівців. У 2019 року в так званому старому будинку планують відкрити ще один цех. Всього на підприємстві може працювати до 300 осіб, в основному жінки. Що це означає для маленького містечка, звідки масово їдуть на заробітки, розповідати не треба.

Я сама швачка за фахом, працювала свого часу в Кролевці на «багетці», шили ковдри. Потім все розпалося. Я зайнялася підприємництвом на місцевому ринку. Але які зараз торги, самі розумієте. Коли відкрилася фабрика, з задоволенням прийшла сюди працювати настільщіком. Тут в теплі, в добрі, – каже Олександра Самойленка.

А я взагалі залишилася без роботи. Після того, як закрили ветлабораторию, стояла на біржі. А так як швачка за освітою, то звідти надіслали на фабрику. Мені довелося освоювати автоматичну машинку, але це виявилося неважко, до хорошого швидко звикаєш, – говорить Тетяна Іванченко.

Навчалася в Кролевецькому ПТУ на швачку і закрійника. Після закінчення працювала в приватній фірмі, але потім вирішила прийти сюди. Зараз займаюся пошиттям дитячих майок. Тут створили нам всі умови для комфортної роботи, головне – бажання працювати, – міркує Олена Бібік.

Робота вимагає зусиль і старань, багато, хто приходив, не змогли влитися в необхідний ритм. Зарплата на фабриці налічується від виробітку, все залежить від спритності рук фахівця. За словами директора, у одних може вийти 3 тисячі гривень, у інших – 9. Кожен виріб перевіряється на якість, брак – це мінус з зарплати.

 

ВІДКРИТТЯ РОКУ

Екскурсію для численних гостей, серед яких були народний депутат Андрій Деркач і голова Сумської обласної державної адміністрації Микола Клочко, в день офіційного відкриття провів особисто власник компанії «Ярослав» Олександр Барсук. Він не приховував, що не відразу зупинився на Кролевці. Розглядалися варіанти розміщення виробництва в Глухові, їздив дивитися Путивль. Одним з вирішальних плюсів на користь Кролевця став натиск міського голови Олександра Бобровицького, який не просто умовив інвестора вкладати гроші в громаду, а й на ділі допоміг всім, що було в його силах. Ще багато треба зробити і в плані виробництва, і благоустрою території, але це вже робочі питання. Раніше Олександр Барсук повідомляв, що щорічно інвестує близько $1 млн в обладнання і модернізацію виробничих потужностей.

Губернатор М. Клочко підкреслив, що насправді для бізнесменів дуже важливо на етапі організації виробництва відчувати підтримку і зацікавленість місцевої влади у розвитку, і побажав зростання і процвітання.

– Упевнений, колектив фабрики складеться. Бачу тут досвідчених аксакалів, яких ви запросили. Молодь підтягнеться, і все буде добре. Саме ви своїми руками створюєте ВВП країни, тому насправді відкриття швейної фабрики в Кролевці – це важлива подія, – сказав нардеп А. Деркач, який свого часу підставив плече у вирішенні деяких технічних моментів при відкритті фабрики.

Мер Кролевця Олександр Бобровицький, очевидно, радий: громада має нові робочі місця, інвестиції, податки в бюджет, студентам ВПУ №23 є де проходити практику, можна думати і про працевлаштування.